Мені наснився сон: один день із мого майбутнього життя в ЖК Crystal Residence

Житловий комплекс Crystal Residence — проєкт з оригінальною концепцією та цікавим розташуванням, однак непростою історією. У 2018 році зведенням новобудови зайнялася компанія «Укрбуд», яка через рік оголосила себе банкрутом. Через два роки за добудову комплексу взявся харківський девелопер «Строй Сіті Capital», що входить до групи «Строй Сіті Development Group». Поки на майданчику киплять будівельні роботи, редакція порталу Domik.ua уявила, як буду жити резиденти комплексу за кілька років після його завершення — в 2022 році.

Читайте також: Житловий комплекс Crystal Residence: огляд локації

«Розповідь про місце, де я живу, варто почати з місця, де я працюю. Це лише на перший погляд здається дивним — згодом стане зрозуміло, що до чого. Отже, п'ять років тому ми з товаришем — він лікар, я програміст — придумали цікавий стартап. Написали бізнес-план, залучили $1,5 млн інвестицій та стали співвласниками власного продукту. Якщо пояснювати в двох словах, то ми зробили сервіс, який на основі біометричних даних і звичайного аналізу крові визначає дефіцити організму людини й створює унікальну вітамінно-мінеральну формулу. Німецька фармацевтична компанія, з якою ми співпрацюємо, виробляє за цією формулою препарат — так наш клієнт отримує персоналізований БАД в одній таблетці.

Після залучення інвестицій ми з партнером найняли невеликий штат співробітників і орендували офіс в бізнес-центрі «Олімпійський». Під час вибору орієнтувалися на розташування в центрі, наявність паркінгу та, про всяк випадок, — доступність до метро. В «Олімпійському» знайшли все необхідне й навіть більше: бонусом до нашого офісу йшов запаморочливий вид на Київ з висоти 25-го поверху та безліч ресторанів поблизу, де можна й пообідати, й зустрітися з партнерами.

І ось одного разу, повертаючись після чергової зустрічі в офіс, я вирішив змінити маршрут і прогулятися по Жилянській. Чи знав я, що це рішення визначить моє подальше життя? Звичайно, ні. Але саме в той день за зеленим парканом я побачив, що будівництво житлового комплексу, що деякий час стояв замороженим, знову ожило. Я подумав «Гм, а було б добре тут жити!» і, повернувшись до офісу, загуглив назву проєкту.

Читайте також: Оцінка законності ЖК Crystal Residence: документи, факти, думки інвесторів

Crystal Residence підкорив мене з першого погляду на рендери. Панорамні вікна, каскадна поверховість, зелені тераси на даху — виглядало все дуже вражаюче. Ціни, звичайно, вражали не менш: двокімнатні квартири коштували в межах 4 млн грн. У мене на той момент був депозит в банку, вистачало на половину, другу половину планував брати в розтермінування. Але поки я дійшов до відділу продажу, в наявності залишилися тільки квартири від трьох кімнат. Добре, хоч була можливість вносити не 50%, а 30% від загальної вартості. Я подумав кілька днів, все зважив і в підсумку став власником трикімнатної квартири на 90 кв. м у житловому комплексі своєї мрії.

Поки Crystal Residence будувався, я встиг не тільки розвинути свій бізнес і збільшити штат до двадцяти співробітників, але й розлучитися. Оскільки побралися ми з дружиною досить рано й досить необдумано, розлучення стало швидше логічною розв'язкою наших відносин, ніж несподіваною. У нас є спільний син, тому ми з колишньою дружиною не стали робити з розриву драми та залишилися друзями. Скажу вам більше: саме колишня дружина підтримала мене в бажанні купити квартиру в Crystal Residence. «У п'яти хвилинах знаходиться ліцей інформаційних технологій і природничо-науковий ліцей, — заявила дружина, що обожнює планувати майбутнє нашого на той момент трирічного сина. — Це відмінні школи, ми віддамо туди Макса, а ти зможеш забирати його!».

Поки ми будували плани, житловий комплекс добудувався, і влітку 2022 року мені вручили ключі від новенької квартири. З першого погляду вона здалася мені просто величезною: просторі кімнати, два великих санвузли, два балкони. Я відразу зрозумів, що самостійно з облаштуванням не впораюся, потрібен фахівець. За порадою колеги звернувся в дизайнерське бюро, розташоване тут же, на Жилянській. Там познайомився з Юлією, яка буквально за чотири місяці допомогла перетворити невиразну бетонну коробку в місце, яке не соромно назвати домівкою. Після закінчення ремонтних робіт я запросив Юлію на святкову вечерю. А через рік квартира, дизайн якої вона створювала з такою турботою, стала нашою спільною.

З огляду на те, що живу я в самому серці столиці та в п'яти хвилинах від офісу, день мій починається досить пізно — о восьмій ранку. Я перевіряю пошту, приймаю душ, а потім спускаюся в спортивний клуб, розташований в будинку. Це виявилося дуже зручною опцією: тепер у мене немає ніяких відмовок, щоб пропустити тренування. Після спортклубу, якщо не треба поспішати в офіс, ми з Юлією п'ємо каву на терасі, що розташована на даху нашої 9-поверхової секції. Тут стоять м'які диванчики й крісла, багато зелені, і вранці практично нікого немає. Обожнюю спостерігати за ранковою метушнею ділового центру столиці: люди поспішають кудись зі стурбованими обличчями, вулиці заповнюють потоки машин.

Після кави та легкого сніданку я вирушаю в офіс. Він, як і раніше, розташований в бізнес-центрі «Олімпійський» — просто тепер це втричі більше за площею приміщення. Дорога від будинку до офісу займає сім хвилин і більше нагадує прогулянку: я виходжу на Жилянську, йду по Антоновича, звертаю на вулицю Фізкультури. На обід зазвичай прогулююся в «Італійську редакцію» або «Адель». Останній ресторан просто-таки обожнює моя Юля: дорадо в томаті та хумус з бараниною — її улюблені страви. Я ж маю особливу слабкість до місцевого морозива з маринованого сиру лабне з томленим виноградом. Ніде такого не куштував, а побував я в багатьох місцях, вже повірте!

Після роботи по вівторках і четвергах я забираю сина з садка. Разом ходимо гуляти в парк Шевченка або на футбол — обидва ми завзяті вболівальники. Колишня дружина не упускає нагоди пожартувати, що я настільки цікавлюсь футболом, що навіть квартиру купив в 500 м від Олімпійського стадіону. Якщо нікуди йти не хочеться, просто гуляємо з Максом у дворі. Він розташований всередині будинку, закритий від сторонніх, і я можу не перейматися за безпеку дитини.

Незважаючи на таку велику кількість ресторанів в локації, вечеряти ми вважаємо за краще вдома — така традиція. Коли Макс залишається у нас, Юля готує що-небудь смачненьке: лазанью або пасту з морепродуктами. Якщо ми вечеряємо удвох, то можемо замовити устриці та вино із сусідньої «Чорноморки», сісти на балкончику й проговорити до самого заходу сонця. Іноді Юля затримується на роботі або їде у відрядження, тоді я можу провести вечір з хлопцями в сигарному клубі. Він знаходиться на першому поверсі комплексу.Тут можна випити склянку віскі, викурити кубинську Cohiba (тільки тренеру моєму не кажіть!) та поспілкуватися. До речі , саме тут я зустрів Артура, який в минулому році купив у нас франшизу й тепер просуває нашу спільну справу в Дніпрі.

Безумовно, є моменти, які мене трохи засмучують. Наприклад, в минулому році я придбав Tesla Model X — 770 «конячок» під капотом, до сотні розганяється швидше, ніж Lamborghini. Але нормально вигуляв її лише кілька разів, адже коли всюди можеш дійти пішки, про машину майже не згадуєш. Так і сумує моя красуня на підземному паркінгу житлового комплексу — добре хоч він надійно охороняється, інакше хтось вже давно б вирішив, що про машину забули.

Ну, а в цілому я вибором житла максимально задоволений. Кожен раз, кидаючи консьєржу на ходу звичне «добрий вечір» або відкриваючи двері ключем, задоволено відчуваю: я вдома. І мені завжди приємно — чого вже гріха таїти! — ловити нотки захоплення й заздрощів, коли хтось перепитує: «Так це що, отой новий будинок на Жилянській?», а я з гордістю відповідаю «Так».

Дізнатися більше про житловий комплекс, який будується в центрі Києва, можна на форумі ЖК Crystal Residence.

Інформаційно-аналітичний відділ Domik.ua

© domik.ua, 2021