Закон України - "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"

 
Проект
вноситься народними депутатами України –
членами Комітету з питань економічної
політики, управління народним господарством,
власності та інвестицій Демьохіним В.А.,
Матвєєвим В.Й.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень
 
Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, їх обмежень на основі даних державного земельного кадастру. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, вдосконалення системи обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.
 
Розділ І. Загальні положення
 
Стаття 1. Сфера застосування Закону
 
1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності та їх обмежень.
2. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти та інші об'єкти цивільних прав, на які поширено правовий режим нерухомої речі, а також на державну реєстрацію підприємств як суб'єктів господарювання, на реєстрацію ділянок надр для добування корисних копалин.
 
Стаття 2. Визначення термінів
 
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі – державна реєстрація) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно – єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, а також технічні дані про об’єкти нерухомого майна (технічну інвентаризацію), суб'єктів речових прав, правочини, вчинені щодо таких об’єктів нерухомого майна;
державний орган реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі – орган реєстрації) – центральний або місцевий державний орган реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на основі даних державного земельного кадастру;
об’єкт нерухомого майна – земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;
реєстраційний округ – територія адміністративно-територіальної одиниці (місто, район, район у місті), у межах якої діє виключно один місцевий орган державної реєстрації;
кадастровий номер – індивідуальний, що не повторюється на всій території України знаковий код, призначений для ідентифікації земельних ділянок. Кадастровий номер є невід’ємним атрибутом земельної ділянки протягом усього часу її існування як об‘єкта права;
реєстраційний номер – індивідуальний, що базується на кадастровому, номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна під час реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом часу існування цього об‘єкта;
технічна інвентаризація (опис нерухомого майна) – обстеження, обмір, оцінка об’єкта нерухомого майна з визначенням його технічного стану, а також кадастрові роботи щодо земельних ділянок з оформленням в установленому порядку документів щодо нерухомого майна.
 
Стаття 3. Принципи реєстрації нерухомості
 
1. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
2. В Україні формується єдиний Державний реєстр нерухомості, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
3. Реєстрація речових прав базується на кадастровому номері земельної ділянки, присвоєному у встановленому порядку.
4. Реєстрація речових прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється місцевим органом реєстрації, який зобов’язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому цим Законом.
5. Права власності на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація прав власності на нерухомість здійснюється за необхідності вчинення правочинів щодо такої нерухомості.
6. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
7. Інші зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими.
8. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом реєстрації того реєстраційного округу, в якому розміщена нерухомість або більша її частина.
 
Стаття 4. Обов‘язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
 
1. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також обмеження на ці права, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) інші речові права:
а) право володіння;
б) право користування (сервітут);
в) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
г) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);
д) право користування строком більш як один рік;
Законом можуть бути встановлені інші речові права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом.
2. Земельні ділянки всіх форм власності повинні бути обліковані у Державному реєстрі нерухомості. Процедура обліку земельних ділянок передбачає присвоєння кадастрового номера кожній земельній ділянці у зв‘язку з проведенням кадастрових робіт.
Дані обліку земельних ділянок та кадастровий номер земельної ділянки є основою для створення Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
3. Право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення тощо) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не співпадають.
4. Для здійснення державної реєстрації прав власності на державне майно суб‘єктами є визначені в установленому порядку органи, уповноважені управляти державним майном.
5. Для здійснення реєстрації прав власності на майно територіальної громади суб‘єктами є визначені в установленому порядку органи, уповноважені управляти комунальним майном.
6. Інші речові права на нерухоме майно та їх обмеження реєструються одночасно зі здійсненням державної реєстрації права власності або після такої реєстрації.
 
Розділ II. Органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
 
Стаття 5. Органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень
1. Органами державної реєстрації речових прав на об’єкти нерухомого майна та їх обмежень є центральний і місцеві органи державної реєстрації у системі центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань земельних відносин.
2. Центральний та місцеві державні органи реєстрації речових прав є юридичними особами, мають розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
 
Стаття 6. Центральний орган державної реєстрації
1. Центральний орган державної реєстрації:
забезпечує функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
організовує роботу, пов'язану з утворенням та діяльністю місцевих органів реєстрації;
здійснює координацію та контроль діяльності місцевих органів реєстрації;
проводить добір, підготовку та підвищення кваліфікації працівників системи органів реєстрації;
призначає на посади керівників місцевих органів реєстрації – державних реєстраторів;
створює та забезпечує роботу кваліфікаційної комісії державних реєстраторів;
має інші повноваження, передбачені цим Законом та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами.
2. Положення про повноваження центрального державного органу державної реєстрації прав на нерухоме майно затверджується Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
 
Стаття 7. Місцеві органи державної реєстрації
1.Місцеві органи державної реєстрації є державними госпрозрахунковими неприбутковими установами.
2. Місцеві органи державної реєстрації:
проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
ведуть Державний реєстр нерухомості, яка знаходиться в їхньому реєстраційному окрузі;
надають інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку;
забезпечують в установленому порядку внесення даних технічної інвентаризації об‘єктів нерухомого майна до Державного реєстру нерухомості;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та положенням про місцеві органи державної реєстрації.
3. Керівник місцевого органу державної реєстрації є державним реєстратором і призначається центральним органом державної реєстрації за погодженням з органом місцевого самоврядування, на території якого знаходиться реєстраційний округ.
5. Положення про місцеві органи державної реєстрації затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 8. Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно
1. На посаду державного реєстратора речових прав на нерухоме майно призначається особа з вищою юридичною освітою, яка пройшла стажування в органах державної реєстрації нерухомості протягом шести місяців, склала кваліфікаційний іспит, отримала свідоцтво державного реєстратора та печатку встановленого зразка, які видаються центральним органом державної реєстрації.
Центральний та місцеві органи державної реєстрації очолює особа, яка в установленому порядку отримала свідоцтво державного реєстратора речових прав на нерухоме майно.
2. Державний реєстратор у межах своїх повноважень:
здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість та їх обмежень;
присвоює реєстраційний, що базується на кадастровому, номер об’єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього;
скасовує реєстраційний номер у разі поділу, об’єднання чи загибелі об‘єкта нерухомості;
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, інших підстав для державної реєстрації або відмови в такій;
здійснює державну реєстрацію речових прав та їх обмежень або відмовляє в такій у встановлених цим Законом випадках;
відкриває і закриває розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносить до них відповідні дані;
веде реєстраційні справи щодо об’єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
надає відомості з Державного реєстру нерухомості або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках;
видає свідоцтво, яке підтверджує зареєстроване право власності, що містить реєстраційний, що базується на кадастровому, номер.
3. Державний реєстратор не має права приймати рішення про реєстрацію речових прав на своє ім'я і від свого імені, на ім'я свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі реєстрація проводиться іншим державним реєстратором місцевого органу реєстрації.
4. Державний реєстратор самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації.
 
Стаття 9. Кваліфікаційна комісія державних реєстраторів
1. Для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір отримати свідоцтво державного реєстратора, центральним органом державної реєстрації утворюється кваліфікаційна комісія державних реєстраторів.
2. Положення про кваліфікаційну комісію державних реєстраторів затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Розділ III. Державний реєстр нерухомості
 
Стаття 10. Складові частини Державного реєстру нерухомості
1. Державний реєстр нерухомості включає:
а) базу даних обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна;
б) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
в) реєстраційні справи;
г) базу даних заяв та запитів;
д) картографічні матеріали.
2. Регламент ведення Державного реєстру нерухомості затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 11. База даних обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна
1. База даних обліку земельних ділянок та розташованого на них нерухомого майна містить дані земельного кадастру, зокрема:
кадастровий номер земельної ділянки;
місце розташування земельної ділянки;
дані про категорію земель та цільове призначення земельної ділянки;
відомості про форму власності на земельну ділянку;
дані технічної інвентаризації будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці;
інші дані, передбачені нормативно-правовими актами.
 
Стаття 12. Структура Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
1. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить дані про зареєстровані речові права, їх обмеження, суб’єктів речових прав, об’єкти нерухомого майна, відомості про осіб, в інтересах яких вчинено обмеження речового права, копії документів про правочини, на підставі яких проведено реєстрацію.
2. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення реєстрації права власності на нього.
3. Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути відкритий на такі об‘єкти нерухомого майна:
а) земельну ділянку;
б) земельну ділянку з розташованими на ній будівлями, спорудами (садиба, майстерня, офіс тощо);
в) на будівлю, споруду, їх частину (квартира, майстерня, офіс тощо), у разі, якщо власник земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, споруди, їх частини не співпадають.
4. У Державному реєстрі нерухомості ведеться облік запитів щодо речових прав на нерухоме майно по суб‘єктах запитів та об‘єктах нерухомого майна, а також облік відомостей про відповіді на такі запити, копії відповідей, причини відмови в наданні відомостей з Державного реєстра нерухомості.
5. Розділ Державного реєстру містить відомості про державного реєстратора, який веде даний розділ, відповідає на запити, надає витяги з даного розділу щодо речових прав на об‘єкти нерухомого майна.
 
Стаття 13. Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
1. Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно містить:
дату та зміст заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень;
реєстраційний, що базується на кадастровому, номер;
дані про реєстрацію речових прав та їх обмежень;
дані про правочини щодо речових прав на нерухоме майно;
дані кадастрових зйомок та технічної інвентаризації;
дані про накладання обмежень на речові права органами державної влади або посадовими особами;
відомості про осіб, які мають довіреність на вчинення дій щодо нерухомого майна;
відомості про сплату державного мита за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень та про платежі за надані Державним реєстром нерухомості послуги;
інформацію про надані витяги з Державного реєстру нерухомості;
інші дані, що є підставою для реєстрації речових прав та їх обмежень державним реєстратором.
2. Вилучення даних з розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно забороняється. У випадках, передбачених цим Законом, заявникам надаються дані розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3. Порядок захисту електронної версії Державного реєстру визначається центральним органом державної реєстрації прав.
4. Місцеві органи державної реєстрації забезпечують довічне зберігання та достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури реєстрації речових прав та їх обмежень, надання відомостей із Державного реєстру нерухомості в установлені цим Законом терміни.
 
Стаття 14. Реєстраційна справа
1. Реєстраційна справа містить:
заяву про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень;
рішення державного реєстратора про присвоєння реєстраційного, що базується на кадастровому, номера та про реєстрацію речових прав і їх обмежень;
копії документів про правочини, що підтверджують (посвідчують) речові права на нерухоме майно, завірені у встановленому порядку;
технічну документацію кадастрових зйомок та інвентаризації об’єктів нерухомого майна;
акти органів державної влади або посадових осіб про обмеження речових прав;
довіреності на вчинення правочинів щодо нерухомого майна;
документи про сплату державного мита за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень та платежі за надані Державним реєстром нерухомості послуги;
інші документи, що є підставою для реєстрації речових прав та їх обмежень державним реєстратором.
2. Документи в реєстраційній справі розміщуються в порядку їх надходження і мають послідовну нумерацію аркушів справи.
3. Вилучення документів з реєстраційної справи забороняється. У випадках, передбачених цим Законом, надаються копії аркушів реєстраційної справи.
4. Реєстраційні справи підлягають довічному зберіганню в архівах, які створюються в місцевих органах державної реєстрації прав.
 
Стаття 15. База даних заяв і запитів Державного реєстру нерухомості
1. Облік заяв про державну реєстрацію речових прав та встановлених щодо них обмежень, а також облік запитів стосовно надання витягів із Державного реєстру нерухомості проводяться в базі даних обліку заяв і запитів.
2. Дані обліку заяв щодо реєстрації речових прав та їх обмежень містять:
порядковий номер заяви щодо реєстрації речового права та його обмеження;
час та дату надходження заяви;
реєстраційний, що базується на кадастровому, номер об‘єкта нерухомого майна, якщо право власності на нього вже зареєстроване;
відомості про особу, яка звернулася із запитом (для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземних громадян - прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності), відомості про постійне місце проживання за межами України, а також дані про документи, які посвідчують особу; для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження, код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження із зазначенням країни, в якій зареєстровано юридичну особу), а також дані про документи, які посвідчують особу;
стислий зміст речового права та встановлених обмежень, які необхідно зареєструвати, документи, які підтверджують правочини щодо речового права на об‘єкт нерухомого майна або рішення органу державної влади чи посадової особи про обмеження речових прав;
дату реєстрації речового права або його обмеження;
прізвище державного реєстратора речових прав;
перелік документів, які додаються до заяви.
3. Облік реєстрації запитів стосовно надання витягів із Державного реєстру нерухомості містить:
порядковий номер запиту щодо об‘єкта нерухомого майна;
час та дату надходження запиту;
відомості про особу, яка звернулася із запитом (для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземних громадян - прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності), відомості про постійне місце проживання за межами України; для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження, код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження із зазначенням країни, в якій зареєстровано юридичну особу), а також дані про документи, які посвідчують особу;
реєстраційний, що базується на кадастровому, номер та місцезнаходження нерухомого майна щодо якого здійснено запит;
мету запиту;
прізвище державного реєстратора прав, що прийняв запит до виконання.
6. Не може бути відмовлено в реєстрації заяви і запиту до Державного реєстру нерухомості, якщо заявником додержано вимог, установлених цією статтею та статтями 19 і 20 цього Закону.
7. Порядок надання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлюється цим Законом.
 
Стаття 16. Картографічні дані Державного реєстру нерухомості
1. Картографічні (графічні) дані Державного реєстру складаються з індексних карт і кадастрових планів. Ці дані призначені для визначення меж реєстраційних округів, ідентифікації нерухомого майна, відображення взаєморозташування об'єктів нерухомого майна, організації управління інформацією та контролю за проведенням реєстрації речових прав.
2. Порядок складання, затвердження та вимоги до індексних карт і кадастрових планів встановлюються уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
 
Розділ ІV. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень
 
Стаття 17. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно
1. Державна реєстрація речових прав провадиться в такому порядку:
облік заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень;
прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав;
установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації;
державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав;
присвоєння реєстраційного, що базується на кадастровому, номера Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право;
надання витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права.
2. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності даних технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна, речові права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
3. Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об‘єктів, посвідчених відповідно до закону.
4. Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову у реєстрації проводиться у строк, який не перевищує семи календарних днів з дня отримання місцевим органом державної реєстрації заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
5. У разі коли під час розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації подані заяви від інших суб‘єктів про державну реєстрацію речових прав на це саме майно, вони розглядаються в порядку надходження. При цьому кожна чергова заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви.
6. Датою і часом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що зазначається в рішенні державного реєстратора речових прав, є дата і час присвоєння реєстраційного, що базується на кадастровому, номера Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесення даних про інші речові права, внесення даних про правочини, в зв‘язку з якими відбулася зміна власника (власників) об‘єкта нерухомого майна та (або) зміну самого об‘єкта нерухомості.
 
Стаття 18. Підстава для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
1. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
2. Під час подання заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені цих осіб. Представник особи - нерезидента України пред'являє документи, легалізовані в установленому порядку.
3.Заява про державну реєстрацію права власності подається до місцевого органу державної реєстрації, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.
Реєстрація інших речових прав на нерухоме майно проводиться в місцевому органі державної реєстрації, де зареєстроване право власності на об‘єкт нерухомості.
4. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації разом із заявою про державну реєстрацію речових прав подаються документи про правочини щодо такого об‘єкта нерухомого майна та їх копії.
5. Разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, документами, що підтверджують правочини щодо об‘єкта нерухомого майна, подається документ про сплату державного мита або інших установлених платежів.
6. Облік заяв про державну реєстрацію речових прав проводиться в порядку їх надходження.
7. При отриманні заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснюється облік заяви у базі даних обліку заяв та запитів із зазначенням дати і часу.
8. Заява про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно може бути відкликана до присвоєння державним реєстратором реєстраційного номера об‘єкту нерухомого майна чи реєстрації інших речових прав.
 
Стаття 19. Перелік документів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
Документами для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення речових прав на нерухоме майно є:
державний акт про право власності на земельну ділянку;
нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
договір про приватизацію майна державних підприємств;
договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі;
нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об’єднання нерухомого майна;
свідоцтво про право на спадщину;
свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду, будівельні матеріали об`єкту незавершеного будівництва тощо (у разі реєстрації права власності);
договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом речові права;
рішення суду, що набрали чинності;
інші акти, видані органами державної влади або органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами в межах їх компетенції.
 
Стаття 20. Вимоги до документів, що подаються на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
1. Документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід речових прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
2. Тексти документів, що подаються на державну реєстрацію речових прав, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб - без скорочення та із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх адреси мають бути написані повністю.
3. Не приймаються на державну реєстрацію прав документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також із пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.
 
Стаття 21. Відкриття і закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
1. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на кожний об’єкт нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше або яке не було зареєстровано відповідно до цього Закону, за рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відкривається розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
2. Розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закривається державним реєстратором у разі:
знищення нерухомого майна;
поділу або об'єднання нерухомого майна.
3. У разі прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації об‘єкта нерухомого майна відкривається тільки реєстраційна справа, яка підлягає закриттю після включення до неї відповідних документів і передачі в архів.
 
Стаття 22. Державна реєстрація речових прав та їх обмежень у разі поділу або об'єднання об’єктів нерухомого майна
1. У разі поділу об’єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закривається, реєстраційний номер цього об’єкта нерухомого майна скасовується. Одночасно для кожного з новостворених об’єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Кожному з новостворених об’єктів нерухомого майна присвоюється новий реєстраційний, що базується на кадастровому, номер.
2. Дані про інші речові права та обмеження щодо об'єкту нерухомого майна, який підлягає поділу, переносяться до розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо відповідним договором або актом органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадовими особами встановлено, що речові права та обмеження не поширюються на всі новостворені об’єкти нерухомого майна, записи про дані речові права та їх обмеження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об’єктів, яких вони стосуються.
3. У разі об’єднання об’єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закриваються, реєстраційні номери цих об’єктів скасовуються. Одночасно для новоствореного об’єкта нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, присвоюється новий реєстраційний номер.
4. Дані про речові права та їх обмеження стосовно об‘єктів, які об’єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого для новоствореного об'єкта нерухомого майна із зазначенням тієї його частини, щодо якої вони були зареєстровані.
 
Стаття 23. Порядок проведення державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно
1. Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться в місцевому органі державної реєстрації на підставі:
договору застави (іпотеки) нерухомого майна;
ухвали суду про забезпечення позову;
рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно;
рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом;
постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради у населених пунктах, де немає нотаріусів;
інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб згідно із законами та іншими нормативно-правовими актами.
2. Державна реєстрація обмежень проводиться в день отримання органом державної реєстрації прав актів відповідних органів або посадових осіб. Датою і часом державної реєстрації обмежень вважається дата і час обліку заяви в місцевому органі державної реєстрації.
3. Державна реєстрація обмежень щодо нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності на цей об‘єкт нерухомого майна.
 
Стаття 24. Відмова у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно
1. У державній реєстрації речового права може бути відмовлено у разі, коли:
нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному окрузі;
із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб‘єктом речового права на даний об‘єкт нерухомого майна;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених речових прав документам, що їх посвідчують;
заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
заявлене речове право вже зареєстровано.
2. Відмова в державній реєстрації речових прав з підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації речових прав.
3. Відмова у державній реєстрації речових прав з інших підстав заборонена.
 
Стаття 25. Реєстраційний, що базується на кадастровому, номер об’єкта нерухомого майна
1. Реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, позначений цифрами, який присвоюється для цілей реєстрації речових прав кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього, який не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування цього об'єкта. Реєстраційний номер об‘єкта нерухомого майна базується на кадастровому номері земельної ділянки, присвоєному у встановленому порядку.
2. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи (осіб) або зміни даних технічної інвентаризації об’єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.
3. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – земельної ділянки співпадає з її кадастровим номером, присвоєним у встановленому порядку.
Реєстраційний номер об‘єкта нерухомого майна – земельної ділянки з розташованими на ній будівлями, спорудами чи їх частинами (садиба, офіс, майстерня, квартира тощо) базується на кадастровому номері земельної ділянки.
 
Стаття 26. Зміст рішення державного реєстратора прав
1. У документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав, про відмову в державній реєстрації речових прав, про державну реєстрацію та відмову в державній реєстрації обмежень, накладених на нерухоме майно, про скасування записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та внесення до них змін повинно зазначатися:
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна;
час, дата і місце прийняття рішення;
підстави для прийняття рішення, а у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав або її зупинення - обґрунтування такого рішення;
посилання на розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до якого вноситься запис.
2. Документ підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.
 
Стаття 27. Внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
1. Дані до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться внаслідок прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень.
2. У разі визнання судом недійсними документів про правочини щодо нерухомого майна реєстрація речових прав скасовується.
3. Реєстрація речових прав скасовується у разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом рішення про скасування державної реєстрації речових прав.
4. Реєстрація обмежень речових прав скасовується на підставі актів органів державної влади чи місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих на виконання своїх повноважень.
5. У разі виявлення невідповідності даних електронного файлу Державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстровано речове право чи його обмеження, пріоритет мають документарні дані.
 
Стаття 28. Надання інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та встановлених щодо них обмежень
1. Відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що містять відомості про зміну речових прав на нерухоме майно, надаються місцевими органами державної реєстрації лише:
власнику (власникам) нерухомого майна, їх спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження;
органам державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами.
2. Місцеві органи державної реєстрації прав зобов‘язані надати витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який містить відомості про зареєстроване право власності на нерухоме майно та прізвище, ім’я, по батькові власника (власників) або назву юридичної особи, про зареєстровані обмеження щодо речових прав на нерухоме майно та прізвище, ім’я, по батькові або назву юридичної особи, в інтересах якої вчинено обмеження, виключно особам, що діють на підставі довіреності, виданої власником (власниками) нерухомого майна, володільцям речових прав, а також особам, в інтересах яких вчинено обмеження.
3. Порядок доступу до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та умови їх захисту від несанкціонованого доступу іншими особами встановлюються Кабінетом Міністрів України.
 
Стаття 29. Плата за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, їх обмежень та за надання інформації з Державного реєстру нерухомості
1. За державну реєстрацію права власності, інших речових прав та їх обмежень сплачується державне мито. За надання витягів із Державного реєстру нерухомості, погашення, внесення змін до даних Державного реєстру нерухомості справляється платіж.
2. Суми платежів вносяться на окремий рахунок місцевого органу державної реєстрації прав і використовуються виключно для забезпечення функціонування центрального та місцевих органів державної реєстрації прав, за винятком сум, що відраховуються до гарантійного фонду.
3. Розміри, порядок сплати та використання платежів за надані Державним реєстром нерухомості послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
4. Органи державної влади та їх посадові особи звільняються від сплати державного мита за державну реєстрацію речових прав та їх обмежень, а також платежів за надані Державним реєстром нерухомості послуги у зв‘язку з виконанням ними повноважень, визначених законом.
 
Стаття 30. Оскарження дій державного реєстратора прав на нерухоме майно
Дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації або в судовому порядку.
 
Стаття 31. Відповідальність за порушення процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
1. Органи державної реєстрації прав несуть відповідальність за своєчасність і достовірність даних у Державному реєстрі нерухомості про речові права на нерухоме майно та встановлені щодо них обмеження, а також за повноту та достовірність даних у витягах із Державного реєстру нерухомості, які надаються заявникам.
2. Внесення недостовірних даних до Державного реєстру нерухомості або невідповідність записів у Державному реєстрі нерухомості поданим документам, здійснення немотивованих змін до записів, порушення процедурних вимог щодо порядку та строків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, їх обмежень або інше неналежне виконання посадовими особами місцевих органів державної реєстрації прав їх обов’язків підлягають дисциплінарній, адміністративній та кримінальній відповідальності згідно з діючими законами.
3. Для відшкодування збитків, завданих з вини місцевого органу державної реєстрації, утворюється гарантійний фонд, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.
4. Виплата коштів із гарантійного фонду здійснюється на підставі судового рішення.
5. Сплачені кошти гарантійного фонду можуть стягуватися в порядку регресу з посадових осіб, винних у вчиненні збитків, за позовом центрального органу державної реєстрації прав.
 
 
 
Розділ V. Прикінцеві положення
 
1. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. Установити, що протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом державний реєстратор речових прав призначається на посаду без проходження стажування, передбаченого статтею 8 цього Закону, але з обов‘язковою його атестацією через рік після призначення.
3. Установити, що з дня набрання чинності цим Законом плата за державну реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна, які були зареєстровані в порядку, встановленому рішеннями органів виконавчої влади, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Кошти на це передбачаються у Державному бюджеті на черговий рік.
4. Кабінету Міністрів України:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;
забезпечити завершення формування бази обліку земельних ділянок та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам до 1 січня 2008 року;
забезпечити створення єдиної системи органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та Державного реєстру нерухомості за рахунок спеціалістів органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, на основі даних державного земельного кадастру та інформації підприємств бюро технічної інвентаризації.
5. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.